Династії львівського “Закону”. Прокурори 2.0

Прокурорсько – юридичні династії, володіючи усіма премудростями законодавчого ремесла, часто використовують своє становище для отримання різноманітних благ. Як ото – квартир від держави. Причому механізми, за якими це робиться, у цивілізованих країнах, напевне, назвали б злочинними.

Квартирна “оборудка”

От, випадок сім’ї прокурора Назара Гриціва. Працює чоловік зараз не аби де – а у відділі прокуратури області, що займається організацією та керівництвом слідства територіального управління ДБР.

У прокурора – потужні “плечі” – тобто батьки.

Мама – Віра Гриців. Із 2002-го – суддя. До ліквідації Львівського апеляційного господарського суду (2018-го) – працювала тут. На сьогодні, до його “наступника” – Західного апеляційного господарського – поки не призначена.

Сестра прокурора – Галина — працювала у Львівському окружному адмінсуді до 2016-го. Остання посада – помічник заступника голови суду.

Тато прокурора – Михайло Гриців  — “найпотужніший гравець” – суддя Касаційного адмінсуду в складі Верховного Суду.

М.Гриців. фото – Чесно. Фільтруй суд

Сестра прокурора потрапила на роботу помічником судді у той же суд, де носить мантію її батько.

Так от. У сім’ї квартира у Львові. Не мала – 82 кв. м. Відповідно, на квартирному обліку не перебували  і не потребували поліпшення житлових умов.

Однак, суддя Гриців та троє членів його сім’ї отримують службове житло в Києві. І не просто квартиру – 128.9 квадратів.

За три місяці цю квартиру було виключено з числа службових, а наступного року – приватизовано.

До чого ж тут сім’я – запитає уважний читач? Адже і прокурор Назар Гриців, і його мама суддя, і сестра – у ці роки – 2012 – 2014-ий постійно працювали у Львові?

Відповіді є у висновку Громадської ради доброчесності – стосовно судді Віри Гриців.

Тут вказано, що незважаючи на те, що троє членів сім’ї працювали у Львові, в усіх них із кінця 12-го року зареєстрованим місцем проживання стало м. Київ.

“Дуже ймовірно, що причиною такої реєстрації є штучне створення необхідних умов для отримання службової квартири великої площі”.

“Недостовірні дані щодо постійного проживання судді та членів її сім’ї надавалися і при приватизації цієї квартири. Так, відповідно до довідки Дочірнього підприємства Дарниця-1 № 56 від 14.05.2014 у квартирі мешкали усі члени сім’ї судді. А відповідно до довідки ЛКП “Під Голоском 410” №655 від 28.04.2014 усі члени сім’ї, які були зареєстровані у м. Львові на пр. Чорновола, 13.11.12 вибули до м. Київ”.

Отже, Громадська рада доброчесності вважала, що “фіктивна реєстрація у службовому житлі у м. Київ очевидно мала на меті безпідставно отримати квартиру великої площі з її подальшою приватизацією на усіх членів сім’ї, які жодного права саме на це службове житло не мають”.

У відповідь на цю історію суддя Гриців пояснив Громадській раді доброчесності, що приватизація тієї квартири жодним чином не порушує прав інших осіб.

Однак, саме по цій справі, до Окружного адмінсуду Києва звернувся позивач. Він вказав, що на квартирному обліку із 1977-го ! року. Їхня родина – вісім осіб – живуть у квартирці  30.4 метрів квадратних.

У позові стосовно незаконності наданні судді квартири зазначав: “надання житла у позачерговому порядку, зокрема третій особі, автоматично відсуває дату отримання житла особами, що перебувають у черзі”.

І ось, після такого випадку, прокурор Назар Гриців, який “вибув із місця проживання” у Львові, та згідно останньої декларації родинних зв’язків свого батька – мешкає разом із ним в Києві – так от, цей прокурор працює у Львівській прокуратурі, відділі з організації та керівництва слідством Державного Бюро Розслідувань. Яке й власне, повинне займатися боротьбою із корупцією та орг — злочинністю у найвищих ешелонах влади.

Як він встигає щодня повертатися до Києва та вести там із батьком спільне господарство?

Знаменитий суд

Юрисдикція ліквідованого Львівського апеляційного господарського – де працювала Віра Гриців – поширювалася на п’ять областей. Відповідно, то був важливий і престижний суд.

Тож не дивно, що значна кількість прокурорів є пов’язана із тутешніми вершителями правосуддя.

До прикладу, із Наталією Кравчук, яка зараз є заступницею голови Західного апеляційного господарського суду.

Н.Кравчук. фото – Західний апеляційний господарський суд

Її зять – Володимир Черневий. Заступник начальника Сихівського відділу місцевої прокуратури №1.

Чи от династія Михалюків. Суддя Олена Валеріївна була звільнена у відставку в 2017-му. Пропрацювала більше двадцяти років. Більшість – у тому ж Львівському апеляційному господарському.

Її чоловік – Василь Михалюк – суддя та секретар судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду.

Їхньому сину Роману Михалюку вдалося стати заступником прокурора Сихівського району. А згодом – першим заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 3.

Звичайно, у Романа Михалюка — така посада, що передбачає участь прокурора у судових процесах.

А Ольга Михалюк, невістка суддів Олени та Василя Михалюків, стала помічником судді, у тому самому Львівському апеляційному господарському суді.

Добрий дядько

Випадків працевлаштування родичів на роботу – чимало.

От, нинішній керівник Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Олег Дзерин.

За трохи більше чотирьох років чоловік став керівником. Його кар’єрний шлях показовий.

До Дрогобицької прокуратури Олег Дзерин прийшов на стажування наприкінці 14-го. І минуло трохи більше чотирьох місяців – відразу став прокурором.

Не помічником чи спеціалістом – відразу прокурором. Без, фактично, вагомого досвіду роботи в цій сфері.

Коли до дрогобицької прокуратури “взяли” Олега Миколайовича на стажування, прокурором там працював брат його батька, Володимир Дзерин, який згодом пішов до прокуратури області. А батько прокурора – Микола Дзерин – голова одного із районних судів на Вінничині.

***На мій лист із проханням надати коментар та переліком запитань, прокурор Олег Дзерин надіслав таку відповідь:

— У вказаному листі наведено ваші суб’єктивні судження і оціночні поняття щодо моєї діяльності, а також моєму переміщенню по службі в системі органів прокуратури, одночасно викладені у ньому питання не стосуються моєї службової діяльності, у зв’язку з чим від надання будь-яких коментарів відмовляюся, — написав прокурор О.Дзерин. ***

Позиція експерта

Юрій Танасійчук – юрист, громадський активіст та правозахисник. Веде справи у судах більше 10 років:

— Посада судді, прокурора чи адвоката – це протилежні функції у системі права та правосуддя. Вони взаємовиключні.

І коли суддя чи прокурор мають якийсь взаємозв’язок – це є порушенням змагальності сторін. Це незалежні гілки одна від одної – мали би бути. Якщо прокурор – це довести обвинувачення, то суддя навпаки – заслухати і об’єктивно дослідити докази кожної із сторін. При тому, зберігаючи нейтральний статус.

Це не можна плутати з жодною іншою галуззю – наприклад, з медициною. Адже – вибудувана зовсім інша система координат. Якщо батько терапевта, там наприклад хірург – то вони в принципі не пересікаються.

А у разі якогось випадку, де вони спільно працювали — вони працювали над порятунком хворого. І тут у них не має протилежних функцій. Тут не має змагальності сторін.

Що стосується правоохоронців – у кожної із сторін є виконання своєї мети. Суддя – об’єктивність проведення суду, прокурор – обвинувачення, а в адвоката – захист.

Тому зв’язок між слідчим, прокурором і суддею вкрай негативний. Особливо у справах які можуть мати кримінальне покарання, — аргументує Юрій Танасійчук.

Прокурор на BMW X3

Прокурорсько-юридичні династії, окрім величезних квартир, полюбляють і фешенебельні іномарки еліт класу. А оскільки за законодавством потрібно подавати декларацію та зазначати наявне майно, у НАЗК можуть виникнути запитання – а звідки оцей от дорогий джип?

Тому, їздять правоохоронці на “чужих” авто.

Є така Городоцька місцева прокуратура. Одна з елітних на Львівщині.

Бо охоплює своєю діяльністю, зокрема Мостиський район. А тут кордон із Польщею — митниця,  контрабандні справи. Й таке інше.

Першим заступником керівника цієї прокуратури працює Марія Тормишова.

Фото – фейсбук Марія Тормишова

Полюбляє жінка елітні авто – їздить на BMW X3. 2015 – го року випуску.

Джип – не з дешевих.

З огляду на те, що у чоловіка вже у власності AUDI Q5 – 2012-го, за понад 350 тисяч, виходить непоганий автопарк.

Але якщо перевіряючі з НАЗК захочуть поставити якесь запитання – то прокурор їм може сказати – уважно читайте декларацію. Джип не мій. То мені покататися дала. Така собі Неоніла Полюлюк.

Цій жінці 57. Із невеликого міста Кам’янець — Подільський. За даними аналітичного сервісу YouControl, Неоніла Полюлюк ніколи не була та не є власником чи директором будь яких підприємств.

Я, звісно дізнався хто вона така – але ще два слова про прокурора.

Спершу, варто сказати – що Марія Тормишова – сестра судді Стрийського міськрайонного суду – Степана Саса.

архівне фото Стрийського міськрайонного суду – Степан Сас

Окрім того, її чоловік, Артур Тормишов, багато років тому працював у відділі дізнання на митниці в Мостиськах, а нині у відділі протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Львівської митниці.

З огляду на це, виникає логічне запитання, а чи не будуть дії Городоцької прокуратури упередженими чи навпаки узгодженими із потрібними позиціями митників із Мостиська?

Бо, окрім чоловіка – митника – пані прокурор, ще й не на зовсім “звичайній” машині їздить.

Адже є такий Михайло Браславець. Він працює у відділі митного оформлення №5 митного поста “Мостиська”.

Його дружина – Тетяна Браславець – митник – на пості “Львів — аеропорт”.

подружжя митників. Фото – фейсбук  Михайло Браславець

Неоніла Полюлюк з Кам”янця-Подільського -, за моєю інформацією, начебто мама Тетяни Браславець.

Тобто перший заступник прокурора Городоцької місцевої прокуратури їздить на елітному джипі, “записаному” на тещу митника, який працює в районі, що підпадає під юрисдикцію цієї прокуратури.

Та і це ще не все. На Неонілу Полюлюк, яка ніколи й бізнесом офіційним не займалася, записано ще одного джипа BMW X3. Щоправда трохи нижчого класу – 2012-го року. І катаються на ньому донька та зять. Митники.

І так, на завершення – гарна вишиванка на фото у митника Браславця. Цікаво, чи пасуватиме до неї георгіївська стрічка, яку нещодавно постив в себе на фейсбуці Михайло Вікторович?

Бо митнику варто знати, що згідно змін до законодавства, публічне використання та демонстрація “георгіївської стрічки” карається штрафом у розмірі 50-150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

*У матеріалі використано дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; Єдиного державного реєстру судових рішень; Реєстру декларацій родинних зв’язків і доброчесності.

** Працівникам прокуратури та митної служби, згаданим у розслідуванні, на офіційні адреси відповідних підрозділів цих держструктур, були надіслані запити про доступ до публічної інформації. У всіх випадках, надійшли листи, що запитувана інформація не є публічною.

Незважаючи на це, я знову спробував отримати та подати позицію згаданих дійових осіб. Тому, аналогічно, були надіслані прохання про коментар із переліком запитань. Із митних органів надійшли відповіді, що дані звернення не приймаються до опрацювання, оскільки не адресовані керівництву. Також, не дало результату звернення до прес-служби.

Натомість, від працівників прокуратури, окрім О.Дзерина, відповідей на “прохання про коментар” не було отримано. Якщо все ж, відповіді, по суті, на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступній частині.

Тарас Зозулінський

 

Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Перша частина розслідування за посиланням

ТОП новости

Вход

Меню пользователя